14 серпня 2014 року. База батальйону «Кривбас», с. Старобешеве, околиці Іловайську.

Солдат 51 бригади наносить фарбою ідентифікаційні смуги на своїй БМП-2.

«У таборі «Кривбасу» наш «Азов» гостював трохи менше тижня. Ми виїздили на штурми Іловайська, ставили радіозв’язок, проводили розвідку. Решту часу ми валялися під вантажівками, спали посеред неба чи на вільних ліжках в палатках інших підрозділів. Купалися в гарячій воді потічка з ТЕЦ. В обідню пору одного дня зненацька знявся сильний гуркіт. Хтось закричав «Гради!!!». Ми ринулись до укриттів, яких було небагато. Пробігши 30 метрів, я застрибнув до траншеї. Відразу зверху на мене повалилось ще кілька тіл. Брудні і подерті ми сиділи кілька хвилин, поки не стало зрозуміло, що ракети потрапили в пагорб, за яким був наш табір. Недоліт. З-під пагорба вилися до неба кілька чорних димів. Руки трясло невимовно, це був перший мій обстріл, який до того ж застав нас посеред поля».